DOI : https://doi.org/10.57105/2415-7252-2025-2-03
Резюме
У 1962 році в Американському кардіологічному журналі American Journal of Cardiology групою авторів на чолі з Д. Соді-Палляресом (D.Sodi-Pallares) було повідомлено про те, що застосування суміші глюкози, інсуліну і калію — «поляризуючої суміші» (ПС) — у пацієнтів з ішемією міокарду супроводжується позитивними змінами на електрокардіограмі. Подальші клінічні спостереження підтвердили наявність певної користі від застосування цього метаболічного коктейлю у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ІМ). Вважалося, що перфузія аноксичних клітин серця розчинами з підвищеним вмістом глюкози, інсуліну та калію посилює скоротливу функцію міокарда. В експериментальних і перших клінічних дослідженнях було показано, що в/венне введення ПС-суміші сприяє зменшенню розмірів ІМ та зниженню показників госпітальної летальності. З того часу було опубліковано багато великих рандомізованих досліджень, які вивчали роль ПС у лікуванні ІМ, проте їх результати не були такими ж оптимістичними та одностайними. У статті наведено патогенетичні механізми дії ПС та проаналізовано результати досліджень по застосуванню ПС у пацієнтів з кардіометаболічними захворюваннями. Обговорено покази та особливості застосування цієї суміші в клінічній практиці.
Опубліковано: 2025
Як цитувати:
Галушко О. А. (2025). Поляризуюча суміш при кардіометаболічних захворюваннях: історія та перспективи. Діабет Ожиріння Метаболічний синдром 2(14), 53-59.