Адам Г. Табак
Кафедра внутрішньої медицини та онкології, медичний факультет, Університет Земмельвейса, 2/a Korányi S. Str., 1083, Будапешт, Угорщина;
Кафедра громадського здоров’я, медичний факультет, Університет Земмельвейса, Будапешт, Угорщина; UCL Brain Sciences, Університетський коледж Лондона, Лондон, Великобританія
Пітер Кемплер
Кафедра внутрішньої медицини та онкології, медичний факультет, Університет Земмельвейса, 2/a Korányi S. Str., 1083, Будапешт, Угорщина
Крістіан Ґуджа
Кафедра діабету, харчування та метаболічних захворювань, Університет медицини та фармації Карол Давіла, Бухарест, Румунія
Рой Елдор
Відділення діабету, Інститут ендокринології, метаболізму та гіпертензії,
Тель-Авівський медичний центр Сураскі, Тель-Авів, Ізраїль;
Медичний факультет Тель-Авівського університету, Тель-Авів, Ізраїль
Мартін Халузік
Діабетичний центр, Інститут клінічної та експериментальної медицини,
Прага, Чеська Республіка
Томаш Клупа
Центр передових технологій діабету та відділення метаболічних захворювань, Медичний коледж Ягеллонського університету, Краків, Польща
Ніколаос Папанас
Друге відділення внутрішньої медицини,
Центр діабету, Клініка діабетичної стопи, Університет Демокріта, Александруполіс, Греція
Анка Пантеа Стоян
Кафедра діабету, харчування та метаболічних захворювань, Університет медицини та фармації Карол Давіла, Бухарест, Румунія
Борис Маньковський
Кафедра діабетології Національного університету охорони здоров’я України, Київ, Україна
DOI :
Резюме
Незважаючи на наявність різних антигіперглікемічних методів лікування та комплексних рекомендацій, контроль глікемії в реальних клінічних умовах суттєво не покращився протягом останнього десятиліття. Інерція лікування, що виникає внаслідок складної взаємодії факторів, пов’язаних із пацієнтом, клініцистом і системою охорони здоров’я, є основною причиною такого неоптимального контролю глікемії. Крім того, ключовим фактором, що призводить до неадекватного рівня глікемії, залишається обмежене спілкування між медичними працівниками (МП) і пацієнтами з цукровим діабетом 2-го типу (ПЦД2). Раннє введення інсуліну має кілька переваг, включаючи знижену глюкотоксичність, високу ефективність і збереження маси/ функції β-клітин, що призводить до зниження ризику ускладнень діабету. Поточна публікація ґрунтується на консенсусі експертів із Південно-Східної Європи та Ізраїлю, які проаналізували наявні докази та рекомендації щодо лікування пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу. Експерти наголосили на своєчасному застосуванні інсуліну, переважно аналогів базального інсуліну другого покоління (БІ) та інтенсифікації за допомогою базис- плюс терапії, як найпотужнішого вибору цукрознижувального лікування в реальних клінічних умовах. Незважаючи на збільшення використання агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (арГПП-1), експерти закликали своєчасно почати введення інсуліну в випадку неадекватного контролю глікемії у ПЦД2. Крім того, було виявлено, що комбінація БI та арГПП-1, щодо рівня глюкози в плазмі натще, так і коливань після прийому їжі, як комбінація з вільним або фіксованим співвідношенням, зменшує складність лікування та тягар на систему охорони здоров,я. Щоб звести до мінімуму припинення лікування та покращити прихильність до нього, експерти підтвердили необхідність регулярної взаємодії в процесі прийняття рішень щодо лікування діабету між МП та особами, які здійснюють догляд за пацієнтами з цукровим діабетом 2-го типу. Клініцисти та МП повинні враховувати думку експертів відповідно до найновіших рекомендацій щодо лікування діабету.
Ключові слова: клінічна практика; інсулін; ініціація; інтенсифікація; титрування; цукровий діабет 2-го типу; регіон Південно-Східної Європи; Ізраїль.
Література
et al. Switching to insulin glargine 300 units/mL in real-world older patients with type 2 diabetes (DELIVER 3). Diabetes Obes Metab. 2019;21(11):2384–93.
Опубліковано:
Як цитувати:
Адам Г. Табак, Пітер Кемплер, Крістіан Ґуджа, Рой Елдор, Мартін Халузік, Томаш Клупа, Ніколаос Папанас, Анка Пантеа Стоян, Борис Маньковський (2024). Експертна думка про сучасні тенденції використання інсуліну в лікуванні пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу, що мешкають в Південно-Східній Європі та в Ізраїлі. Діабет Ожиріння Метаболічний синдром 13(3), 8-23.