Резюме

Серцева недостатність (СН) залишається глобальною проблемою із 64 мільйонами пацієнтів, причому її поширеність різко зростає після 60 років, досягаючи 11,8 %, згідно з даними Світової федерації серця (2023). СН у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу найчастіше проявляється як СН зі збереженою фракцією викиду, що обумовлено діастолічною дисфункцією міокарда на тлі діабетичної кардіоміопатії та артеріальної гіпертензії. Разом з цим, вплив різних факторів ризику розвитку СН у пацієнтів з ЦД 2-го типу на фоні сучасного лікування захворювання залишається вивченим не повністю.

Мета Оцінити вплив тривалості захворювання цукровим діабетом, ступеня компенсації вуглеводного обміну (рівень HbA1c) та наявності мікро-/макросудинних ускладнень як факторів ризику розвитку СН у пацієнтів із ЦД 2-го типу.

Матеріали та методи Дослідження проводили на базі відділення кардіометаболічних захворювань ДУ «Науково-практичний медичний центр кардіології та кардіохірургії МОЗ України». Обстежено 36 паці- єнтів із СН різних фенотипів з ЦД 2-го типу. Проведено основні лабораторні та інструментальні методи обстеження. Діастолічна дисфункція лівого шлуночка була діагностована у всіх пацієнтів шляхом виявлення симптомів СН (задишка, зниження толерантності до навантажень, набряки та інші) та даних ехокардіо- графії, які підтверджували наявність у всіх пацієнтів даної патології. Більш детальний розподіл було зроблено після визначення саме фракції викиду лівого шлуночку, що дозволило поділити пацієнтів на три основні групи СН по фенотипу: група 1 — 11 (30,5 %) пацієнтів із СН зі зниженою ФВ (СНзФВ); група 2 — 11 (30,5 %) осіб із СН з помірно зниженою ФВ (СНпзФВ), група 3 — 14 (38,9 %) пацієнтів із СН із збереженою ФВ (СНзбФВ).

Результати У пацієнтів з ЦД 2-го типу виявлено, що тривалість діабету асоціюється зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) (r = -0,32, p = 0,049): кожні 10 років захворювання зменшують її в середньому на 3,2 %. Підвищений рівень HbA1c також мав негативну тенденцію щодо ФВЛШ (r = -0,29, p = 0,09) та достовірно підвищував ризик інфаркту міокарда у 2,3 рази при HbA1c >7 %. Тривалість діабету збільшувала ризик інфаркту міокарда у 1,8 рази на кожні 5 років тривалості хвороби. Крім того, виявлено негативний вплив як тривалості діабету (r = -0,48, p = 0,003), так і HbA1c (r = -0,41, p = 0,012) на швидкість клубочкової фільтрації, що підкреслює роль глікемічного контролю у профілактиці як серцевих, так і ниркових ускладнень.

Висновки Більша тривалість ЦД 2-го типу та поганий глікемічний контроль асоційовані зі зниженням ниркової та серцевої функції, що вказує на можливість зменшення ризику цих ускладнень шляхом оптимізаціі рівня глюкози в крові.

Ключові слова: серцева недостатність, хронічна хвороба нирок, цукровий діабет 2-го типу, інфаркт міокарда.